Надія Нікітенко. Софії Київській – 1000 років і це не «вчена фікція», а історична реальність

У кого, здавалося б, виникне сумнів у тому, що Софія Київська, створена у першій половині ХІ ст., є пам'яткою 1000-річної давнини? Інша річ, що існує істотний нюанс у такому датуванні, що полягає в проблемі: коли ж точно засновано і побудовано Софію? Адже одні літописи датують заснування Софії 1017, інші – 1037 р. Ця хронологічна розбіжність у літописних записах спричинила майже 200-річну наукову дискусію, яка, втім, ніколи не «виводила» створення Софії за межі княжіння Ярослава. Це й зрозуміло, адже вчені передусім керувалися «канонічними» свідченнями літописів про створення Софії Ярославом. Але якщо «спитати» у самої Софії, коли і ким вона заснована, можна отримати дещо іншу відповідь. Багаторічне комплексне вивчення історії, архітектури, монументального живопису і написів-графіті собору дозволило мені висунути і аргументувати концепцію закладення Софії в 1011 р. за князя Володимира Великого, а завершення створення собору в 1018 р. за його сина Ярослава Мудрого. Ця концепція оприлюднена мною в кількох наукових монографіях, численних статтях, виступах на конференціях, захищена в кандидатській і докторській дисертаціях. Та варто було поставити під сумнів достовірність літописних записів, і по-іншому поглянути на історію створення Софії, як я стала мішенню для не завжди етичних критичних випадів, передусім з боку академіка П. Толочка. Прикладом цього є його публікації останніх років, особливо стаття «Тысячелетие Софии Киевской: реальность или ученая фикция?» в тижневику «2000» від 19 – 25 березня №11 (502). Вже сама назва публікації говорить про те, як П. Толочко оцінює наукові побудови опонентів, позаяк я не перша, кому ставиться в провину «ученая фикция» (див. наприклад його публікації: Древнерусская народность: историческая реальность или научная фикция// Культурное наследие Российского государства. – СПб., 2003; Крещение Ярополка Святославича: историческая реальность или ученая фикция?// Византийский временник. – 2004. - №63; Редакция Повести временных лет игумена Сильвестра: историческая реальность или ученая фикция?// Ruthenica. – 2008. – Вип.7). Не пам’ятаю, хто з великих сказав приблизно таке: вчені ретельно споруджують будови власних гіпотез, і не дай Боже вийняти хоча б один камінь з цих побудов, особливо якщо цей камінь наріжний. Таким без перебільшення наріжним каменем науки про Софію є її датування і тісно пов’язане з ним питання князя-замовника собору. Адже якщо вилучити цей камінь з традиційних наукових побудов щодо Софії – доведеться багато-що переглядати. Мабуть, цим можна пояснити ту нездорову ситуацію, що склалася сьогодні довкола проблеми датування Софії. Пристрасті розпалило рішення 35-ї Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2009 р.) про внесення 1000-річчя заснування Софії до календаря пам’ятних дат на 2011 рік. 4 лютого 2010 р. заповідник, що прийняв та ініціював (з відповідною аргументацією) для святкування на рівні ЮНЕСКО нове датування Софії, презентував його на представницькому круглому столі як свою офіційну концепцію. Сюди запросили також наших основних опонентів - П. та О. Толочків, проте вони не з'явилися. Щоправда з їх оточення були присутніми численні супротивники нового датування Софії і вже тоді стало ясно, що в ситуації, яка склалася, наші опоненти категорично відмовляються від усяких спроб нас почути. Тож попри наші сподівання, толерантного обговорення проблеми не получилося. Апогеєм протистояння стало проведення нашими опонентами 7 квітня 2010 р. власного круглого столу, ініційованого Інститутом пам'яткоохоронних досліджень. Знаючи настрої (а відтак – і наміри) своїх опонентів, ми не прийняли їхнє запрошення на круглий стіл, і недарма: він, як свідчать його учасники а також матеріали, що потрапили в Інтернет, разюче нагадував погромницькі академічні розбірки з інакомислячими за тоталітарних часів. Відтак на цьому зібранні нове датування Софії було піддано нашими супротивниками анафемі з брутальними випадами проти мене і моїх колег і навішуванням на нас усіляких ярликів. Ось вердикт цього круглого столу: «висловити категоричну незгоду з «новим датуванням» Софійського собору». Про що ж можна було говорити? Та й чи треба? До речі, напередодні проведення круглого столу ми, враховуючи серйозність, багатоаспектність та спірність проблеми, запропонували своїм опонентам вести не емоційні словесні дебати (які вже були і виявилися безрезультатними), а перенести дискусію в площину наукових публікацій, що дасть можливість, як сподіваємося, толерантно, об’єктивно та виважено виявити рівень і якість доказовості аргументів обох сторін. Саме в цьому ключі пропонується до обговорення дана публікація. Передусім зазначу, що в газеті «2000» моє обґрунтування нової версії історії створення Софії Київської П. Толочко виклав дуже поверхово і хибно (радше – викривлено), завершивши свої декілька рядків словами: «Вот и все аргументы, которыми располагала Никитенко в конце прошлого столетия для обоснования собственной версии о непричастности Ярослава Мудрого к строительству Софии Киевской и нового города. Конечно, не густо. И очень сомнительно». Насправді те, на що мій опонент націлює свою критику, - зовсім не єдині, та й не головні мої аргументи, вони – окремі ланки цілісної концепції, що, взаємно підтверджуючи одна одну, будують її. Виривати їх з єдиного контекста є методологічно хибним, це – недозволений у науковій логіці прийом. Адже, щоб правильно зрозуміти якесь явище, потрібно побачити всі його сторони, всі аспекти у їхньому взаємовідношенні. Мій опонент або замовчує, або не дає собі звіт у тому, що головне, стрижньове у моїй концепції – це ті унікальні дані, які містить у собі сама Софія. Ними, на моє переконання, треба було заповнити ту лакуну, що існувала в дослідженні проблеми датування Софії. Саме тому всебічному комплексному аналізові собору як пам’ятці, народженій конкретною історичною ситуацією, присвячена левова частка моїх наукових праць. Зрозуміло, що не ігнорую я й писемних джерел, передусім літописів, до яких апелюють мої опоненти, вважаючи єдино можливим дотримуватися вказаних в них дат заснування Софії. Що ж говорять літописи про час заснування Софії? Вони називають дві дати: Новгородський перший літопис (НПЛ) датує заснування Софії 1017 р., Повість временних літ (ПВЛ) – 1037. Старший список НПЛ (Синодальний) датується XIII – XIV ст., молодший (Комісійний) – серединою XV ст. «Повість временних літ» – прийнята в науці назва літописного зводу, створеного на початку ХІІ ст. ПВЛ дійшла до нас у двох редакціях (другій і третій). Друга редакція читається у складі Лаврентіївського літопису (1377 р.) та кількох пізніших списках. Третя редакція міститься у складі Іпатіївського (XV ст.) і Хлєбніковського (XVI ст.) літописів. Тобто найбільш ранні літописи, що збереглися, віддалені від часу створення Софії трьома – чотирма сторіччями.

читати повністю:

Причіплений файлРозмір
Надія Нікітенко. Софії Київській – 1000 років і це не «вчена фікція», а історична реальність.pdf307 КБ