Переднє слово

Вступне слово

 

Як відомо, датування Софії Київської – одна з найбільш важливих і спірних проблем вітчизняної історії. Оскільки літописи датують заснування собору як 1017, так і 1037 р., вчені вже 200 років дискутують щодо часу появи собору, і цій дискусії,  здавалося, немає кінця і краю. А відтак наша головна і найдавніша повністю збережена   святиня не може відсвяткувати свій „день народження”, який багато що важить для України. Останніми роками вчені заповідника, які впродовж багатьох років глибоко і всебічно вивчають Софію Київську, відстоюють науково обгрунтовану концепцію закладення собору в 1011 році за князя Володимира Великого, а завершення будівництва у 1018 році за Ярослава Мудрого. Автором концепції раннього датування Софії є професор, доктор історичних наук, відома в Україні та за її межами вчена Н.М. Нікітенко,  яка  досліджує Софійський собор понад 30 років. Концептуальні положення та висновки дослідниці пройшли солідну  апробацію у її виступах на багатьох міжнародних наукових конференціях, у численних наукових статтях та монографіях. Цю концепцію покладено в основу її кандидатської та докторської дисертацій. Чимало вчених не лише підтримують концепцію Н. Нікітенко,  але й спираються на неї у своїх висновках.

 

 

Концепцію 1000-літнього ювілею Софії незаперечно підтверджують виявлені останніми роками  на фресках собору та широко опубліковані в науці дуже ранні датовані графіті 1018/21, 1019, 1022, 1028, 1033 і 1036 рр., наявність яких повністю  спростовує  „усталену” в історичній науці літописну дату заснування чи закінчення будівництва Софії Київської у 1037  р.  Виявлення цих дат на стінах Софії здійснено в процесі планового фундаментального дослідження графіті Софії Київської, яке провадить науковець заповідника, кандидат історичних наук В.В. Корнієнко, що опублікував на цю тему кілька десятків статей в українських і зарубіжних  наукових виданнях та першу частину наукової монографії «Корпус графіті Софії Київської». З огляду на вищевикладене, Національний заповідник „Софія Київська”  впродовж кількох років проводив наукові  заходи  для обговорення цієї проблеми із залученням широкого кола вчених, політичних і державних діячів, культурної громадськості та ЗМІ. 

Враховуючи результати новітніх досліджень учених заповідника, 35-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО на подання нашої держави  внесла у жовтні 2009 р. 1000-річчя заснування Софійського собору в Києві до Календаря пам’ятних дат для відзначення у 2011 р. Це подання було здійснено легітимним шляхом, з виконанням усіх процедурних норм. 11 червня 2010 р. Президент України В.Ф. Янукович підписав Указ № 682/2010 «Про святкування 1000-річчя заснування Софійського собору». Указом відзначено вагому роль Софійського собору у розвитку й становленні Києва як духовного, культурного і політичного центру української держави і намічено здійснити комплекс заходів у зв’язку з цією подією. Наукова і культурна громадськість, політичні і церковні діячі схвально сприйняли позицію нашої держави та   міжнародної спільноти в  особі ЮНЕСКО.

Зазначимо, що нову концепцію датування Софії сприймають не всі науковці України, проте позиція обстоювання  дати 1037 р. на тлі введених ученими заповідника у науковий обіг нових даних, в тому числі - унікальних і найбільш достовірних   свідчень графіті, що перекреслюють вказану дату, є хиткою  й такою, що потребує переосмислення на сучасному науковому рівні. Зрозуміло, що  кожен вчений має власну позицію щодо тієї чи іншої наукової проблеми, в тому немає нічого недозволенного. Але погано, коли ця позиція не є  науково виваженою і об’єктивною, а інспірується певними  інтересами  та амбіціями. Прикро, що так сталося з  проблемою датування Софійського собору. Опоненти прийнятої заповідником  нової концепції датування Софійського собору  вдалися до її відвертої обструкції, принагідно плямуючи діяльність заповідника.  Ними розв’язано цілу кампанію з дискредитації всіх видів роботи  заповідника, його вчених, рішення ЮНЕСКО і, зрештою, Указу Президента, який супротивники святкування назвали  «непорозумінням».

Показово, що вони здійняли цей безпрецедентний скандал щойно після  рішення ЮНЕСКО про відзначення 1000-річчя заснування Софійського собору. До цього наших опонентів, які гордо іменують себе представниками справжньої „академічної” науки, а  науковців заповідника – „невігласами” і „фальсифікаторами”,  багатопланова і різноаспектна проблема датування Софії майже не цікавила. Принаймні   в науковому доробку жодного з них немає  ані дисертації, ані монографії, ані концептуальної статті, в якій би враховувались результати сучасних натурних досліджень, ані  навіть науково-популярної книжки, присвячених  власне Софії Київській. Натомість праці такого роду були  захищені і видані  саме вченими заповідника. Жодній з цих праць не було протиставлено повноцінної  критичної  роботи, не говорячи вже про  якусь альтернативну всебічно обгрунтовану  концепцію датування Софії, а мова йде лише про необхідність дотримуватися  суперечливих і недостовірних, тим не менш „усталених” для наших критиків літописних  датувань заснування Софії. При цьому одні з них наполягають на даті 1017 р., інші – на 1037 р., а дехто взагалі - на повністю вигаданій даті 1026 р. Тим не менш всі вони готові „узгоджено” прийняти за час заснування Софії обстоюваний академіком П. Толочком 1017 р., визнаний О. Толочком  за пізню помилкову дату, внесену у літопис „заднім числом”.    Все це свідчить про явно не науковий підтекст  кампанії, організованої  супротивниками відзначення 1000-річного ювілею заснування Софії Київської в 2011 р. 

У рамках цієї кампанії нашими опонентами  на адресу  різних урядових інстанцій було направлено  цілу низку листів,  організовано „викривальну” прес-конференцію,  звинувачувальні  виступи у ЗМІ і, зрештою, 7 квітня 2010 р. проведено, без перебільшення, погромницький круглий стіл, на якому заплановано перенесення  дискусії щодо проблеми датування Софії  на  міжнародний   рівень.  Сумно, що знов-таки мається на увазі не рівноправна толерантна дискусія,  а  банальне „академічне”  судилище на кшталт тих, що практикувалися за толерантних часів. Більше того,  організатори круглого столу навіть вдалися до прямого залякування, мовляв, «міжнародний імідж держави постраждає значно більше у випадку, коли про скандальність ситуації дізнаються запрошені на святкування ювілею представники ЮНЕСКО, або вона стане предметом розгляду чергової Генеральної конференції ЮНЕСКО через подання запитів через подання запитів від національних комісій інших країн».

Зазначимо, що цей круглий стіл було зібрано нашими супротивниками  у відповідь на проведення в заповіднику 4 лютого 2010 р. представницького (понад 100 учасників) круглого столу „Фактичні дані щодо 1000-річчя заснування Софії Київської”. Нами були розроблені і оприлюднені програма і тези цього заходу заповідника, перед його початком проведено доповідь-екскурсію по Софії для  ознайомлення з результатами новітніх  досліджень безпосередньо на пам’ятці, а по завершенні засідання круглого столу організовано широку прес-конференцію.  Запрошені на круглий стіл головні і найбільш авторитетні супротивники концепції заповідника  П. і О. Толочки на  нього не з’явилися, відбувшись своїми представниками. Останні   виявили рішуче   неприйняття позиції заповідника, небажання  чути будь-які аргументи, отже  повну неготовність до діалогу.

Ще більш агресивну позицію  зайняли учасники круглого столу, зібраного нашими опонентами 7 квітня 2010 р. Його програма була побудована у форматі „гри в одні ворота”, щоб якомога більше принизити  представників  заповідника: нас із цією програмою ніхто не познайомив, тези виступів наших опонентів не були оприлюднені, і згодом ми дізналися, що  нам намірялися дати,  так би мовити, лише виправдувальне  слово після  численних  різнопланових доповідей, які містили   різко критичні випади на адресу наукової позиції заповідника. За матеріалами роботи цього круглого столу нашими опонентами  негайно було видано збірку «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань».  Досить прочитати ці матеріали, аби переконатися в неможливості для нас вести наукову дискусію в запропонованому форматі „розтирання по стіні”.  Знаючи  настрої своїх опонентів, ми на  цей розрахований не на толерантне обговорення, а  на  гучний скандал круглий стіл не явилися, запропонувавши його  організаторам перенести дискусію в площину наукових публікацій, щоби виважено і об’єктивно, без зайвих емоцій, обговорити  спірні аспекти даної проблеми. Власне, у межах цієї пропозиції здійснено публікацію наведених нижче концептуальної статті Н.Нікітенко«Софії Київській – 1000 років і це не «вчена фікція», а історична реальність» і спільної відповіді-контроверзи Н.Нікітенко та В.Корнієнка«Щодо матеріалів круглого столу „Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань (7 квітня 2010 р., м. Київ)”. 

Знайомлячись з ними, читач може познайомитися з науковою концепцією заповідника щодо датування Софії, дізнатися про  зміст дискусії навколо неї,  скласти  об’єктивне уявлення щодо  окремих аспектів цієї дискусії, а відтак  на власний розсуд сприйняти якість та рівень доказовості  аргументів обох сторін.

Маємо надію, що 2011 рік стане ювілейним і знаковим для України. Запропоноване заповідником датування означає, що Софія Київська є найдавнішим християнським храмом, що зберігся на східнослов’янських теренах, і це засвідчує швидкість та інтенсивність процесу самовизначення  християнської Київської держави у середньовічному світі, акцентує високий злет культури Київської Русі не в середині, а вже на початку ХІ ст. Це об’єктивно спростовує твердження   впливових представників сучасної російської історіографії про те, що нібито державність йшла у Південну Русь з Новгорода, і що Софія  Новгородська, заснована в 1045 р., мовляв, - ровесниця Софії Київської. 1000-річчя Софійського собору - це знаменна подія, яка прославляє й підносить нашу державу, нашу культуру на  найвищий щабель у світовому співтоваристві.  Лихом для України є галасливе і демонстративне   неприйняття деякими  представниками її академічних структур  грандіозного ювілею однієї з найвідоміших у світі пам’яток – київського Софійського собору. Сьогодні, після того, як  ЮНЕСКО офіційно погодило святкування 1000-річчя заснування  Софії на міжнародному рівні, цілеспрямоване дезавуювання дати, яку наша держава   ініціювала на внесення до календаря ЮНЕСКО, яку вона  офіційно визнала на вищому державному рівні Указом Президента, поза сумнівом, вкрай негативно позначиться  як на суспільних процесах  в Україні,  так і  на її міжнародному іміджі та авторитеті.

Заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника „Софія Київська”, заслужений працівник культури  України, кандидат історичних наук   Ірина Марголіна